Пн-Сб: с 9:00 до 18:00 Неділя -Вихідний
Ципралекс таблетки покрит.плен.об.10 мг, 28 шт.
Головна/Аптека & Особиста гігієна/Лікарські препарати/Антидепресанти/Ципралекс таблетки покрит.плен.об.10 мг, 28 шт.
Термін придатності:
ЕСЦИТАЛОПРАМА ОКСАЛАТ 10 г
Фармакологічна дія
Ципралекс-антидепресант, селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну.
Інгібування зворотного захоплення серотоніну призводить до підвищення концентрації цього нейромедіатора у синаптичній щілині, посилює та пролонгує його дію на постсинаптичні рецепторні ділянки.
Есциталопрам не має зовсім або має дуже слабку здатність зв'язуватися з рядом рецепторів, включаючи: серотонінові 5-HT1A-, 5-HT2-рецептори, допамінові D1- та D2-рецептори, a1-, a2-, b-адренергічні рецептори, гістамінові Н1- рецептори, м-холінорецептори, бензодіазепінові та опіоїдні рецептори.
Показання
Депресивні епізоди будь-якого ступеня важкості;
Панічні розлади з/без агорафобії.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Ципралекс протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).
Протипоказання
Одночасний прийом інгібіторів МАО;
Вагітність;
Період лактації (грудного вигодовування);
Дитячий вік віком до 15 років;
Підвищена чутливість до есциталопраму та інших компонентів препарату.
Побічні дії
З боку травної системи:
Найчастіше – нудота, зниження апетиту, діарея, запори
Рідко – порушення смакових відчуттів; можливі блювання, сухість у роті, зміна лабораторних показників функції печінки.
З боку ЦНС та периферичної нервової системи:
Найчастіше - безсоння чи сонливість, запаморочення, слабкість
Можливі - розлади зору, судомні напади, тремор, рухові порушення, серотоніновий синдром, галюцинації, манія, сплутаність свідомості, ажитація, тривога, деперсоналізація, панічні атаки, підвищена дратівливість
З боку обміну речовин:
Найчастіше - підвищена пітливість, гіпертермія
Можливо – гіпонатріємія
З боку статевої системи: Найчастіше – зниження лібідо, імпотенція, порушення еякуляції, аноргазмія (у жінок).
З боку серцево-судинної системи: Можлива ортостатична гіпотензія.
З боку ендокринної системи: можливо – недостатня секреція АДГ, галакторея.
Алергічні реакції: можливо – анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк.
Дерматологічні реакції: можливо - висипання на шкірі, свербіж, екхімози, пурпура.
Інші:
Найчастіше – синусити
Можливо – артралгія, міалгія, затримка сечі
При різкій відміні препарату після тривалого застосування можливі реакції відміни – запаморочення, головний біль та нудота. Виразність цих реакцій незначна, а тривалість обмежена.
Побічні ефекти найбільше часто розвиваються на 1 або 2 тижні лікування і потім зазвичай стають менш інтенсивними і виникають рідше при продовженні терапії.
Взаємодія
Фармакодинамічна взаємодія
При одночасному застосуванні Ципралексу з інгібіторами МАО, а також на початку прийому інгібіторів МАО хворими, які незадовго до цього припинили прийом Ципралексу, можливе виникнення серйозних небажаних реакцій. У подібних випадках може розвинутись серотоніновий синдром.
Спільне застосування Ципралексу із серотонінергічними препаратами (наприклад, трамадолом, суматриптаном та іншими триптанами) може призвести до розвитку серотонінового синдрому. Ципралекс може знижувати поріг судомної готовності. Необхідна обережність при одночасному призначенні Ципралексу та інших препаратів, що знижують поріг судомної готовності.
Оскільки зареєстровані випадки посилення дії при сумісному призначенні Ципралексу та літію або триптофану рекомендується виявляти обережність при одночасному призначенні цих препаратів.
Одночасне призначення Ципралексу та препаратів, що містять звіробій (Hypericum perforatum), може призвести до збільшення кількості побічних ефектів.
При одночасному призначенні есциталопраму з пероральними антикоагулянтами та препаратами, що впливають на згортання крові (наприклад, атиповими антипсихолептиками та фенотіазинами, більшістю трициклічних антидепресантів, ацетилсаліциловою кислотою та НПЗЗ, може тиклопідіном і дипіриваем. У подібних випадках на початку або після закінчення терапії есциталопрамом необхідний ретельний моніторинг згортання крові.
При одночасному прийомі алкоголю есциталопрам не вступає у фармакодинамічну або фармакокінетичну взаємодію. Однак, як і у випадку з іншими психіками
Ципралекс призначають 1 раз на добу незалежно від їди.
При депресивних епізодах препарат зазвичай призначають у дозі 10 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до максимальної - 20 мг на добу.
Антидепресивний ефект зазвичай розвивається через 2-4 тижні від початку лікування. Після зникнення симптомів депресії щонайменше протягом 6 місяців необхідно продовжувати терапію для закріплення отриманого ефекту.
При панічних розладах з/без агорафобії протягом першого тижня лікування рекомендується доза 5 мг на добу з подальшим збільшенням до 10 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до максимальної - 20 мг на добу.
Максимальний терапевтичний ефект досягається приблизно через 3 місяці після початку лікування. Терапія триває кілька місяців.
У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) рекомендується застосовувати половину дози (тобто всього 5 мг/добу) і нижчу максимальну дозу (10 мг/добу).
При нирковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (ККП пацієнтам з порушенням функції печінки рекомендована початкова доза протягом перших 2 тижнів лікування становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції на лікування доза може бути збільшена до 10 мг на добу.
При зниженій активності ізоферменту CYP2C19 початкова доза, що рекомендується, протягом перших 2 тижнів лікування становить 5 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції на лікування, доза може бути збільшена до 10 мг на добу.
При припиненні лікування Ципралексом дозу слід поступово зменшувати протягом 1-2 тижнів, щоб уникнути розвитку синдрому відміни.
Передозування
Симптоми: запаморочення, тремор, ажитація, сонливість, затьмарення свідомості, судомні напади, тахікардія, зміни ЕКГ (зміна сегмента ST та зубця T, розширення комплексу QRS, подовження інтервалу QT), аритмії, пригнічення дихальної діяльності, блювота, рабдом гіпокаліємія.
Лікування: специфічного антидоту немає. Лікування симптоматичне та підтримуюче: промивання шлунка, адекватна оксигенація. Моніторування функції серцево-судинної та дихальної систем.
Спеціальні вказівки
Есциталопрам не можна призначати одночасно з інгібіторами МАО. Есциталопрам може бути призначений через 14 днів після припинення лікування незворотними інгібіторами МАО та як мінімум через 1 день після припинення терапії оборотними інгібіторами МАО типу А (в т.ч. моклобемідом). Щонайменше 7 днів має пройти після закінчення прийому есциталопраму, перш ніж можна розпочинати лікування неселективними інгібіторами МАО.
У деяких пацієнтів із панічними розладами на початку лікування селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (включаючи есциталопрам) може спостерігатися посилення тривоги. Така парадоксальна реакція зазвичай зникає протягом 2 тижнів лікування. Щоб знизити ймовірність виникнення анксіогенного ефекту, рекомендується застосовувати препарат у низьких початкових дозах.
Слід скасувати есциталопрам у разі розвитку судомних нападів. Не рекомендується застосування препарату у хворих на нестабільну епілепсію; при контрольованих нападах необхідне ретельне спостереження. При збільшенні частоти судомних нападів селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, включаючи есциталопрам, слід відмінити.
З обережністю слід застосовувати есциталопрам у пацієнтів із вказівками в анамнезі на манію/гіпоманію. У разі розвитку маніакального стану есциталопрам необхідно скасувати. При лікуванні есциталопрамом хворих на цукровий діабет можлива зміна рівня глюкози у крові. Тому може знадобитися корекція доз інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних препаратів.
Клінічний досвід застосування есциталопраму та інших селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну свідчить про можливе підвищення ризику суїциду у перші тижні терапії. Важливим є ретельне спостереження за пацієнтами в цей період.
Гіпонатріємія, можливо пов'язана з порушенням секреції АДГ, на фоні прийому есциталопраму виникає рідко і зазвичай зникає при скасуванні терапії. З обережністю слід призначати есциталопрам та інші селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну пацієнтам, які входять до групи ризику розвитку гіпонатріємії: літнім, хворим на цироз печінки та приймають препарати, здатні викликати гіпонатріємію.
При прийомі есциталопраму можливий розвиток шкірних крововиливів (екхімози та пурпури).
Необхідно з обережністю застосовувати есциталопрам у хворих зі схильністю до кровотеч, а також приймають пероральні антикоагулянти та ліки, що впливають на згортання крові.
Клінічний досвід застосування есциталопраму в поєднанні з електросудомною терапією обмежений, тому в даному випадку слід бути обережним.
Не рекомендується одночасне застосування есциталопраму та інгібіторів МАО типу А через ризик розвитку серотонінового синдрому.
